Quotessence
Home / Quotes / Quote by Мацутани Миоко

Quote by Мацутани Миоко

“Запалените фенери, плуващи по реката, представляваха красива гледка. Ала нима е възможно това — да минат години и ужасният спомен за мигновената гибел на толкова много хора, стотици хиляди човешки същества да се превърне в нещо красиво? Гласът на Рицуко прошепна: — Приятно е човек да гледа как запалените фенери плуват към морето. Но знаеш ли, казват, че като почне приливът през нощта, течението връща обратно в реката купища угаснали, полуразпаднали се фенери. Посред нощ, в безлюдната тишина останките на фенерите плуват обратно от морето към реката… Когато чух за това, си помислих: душите на отнесените в морето мъртъвци не могат да намерят покой! И приливът връща спомена за тях обратно при хората…”

Quote by Мацутани Миоко

Work

Историята на говорещото столче

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Мацутани Миоко

Browse famous quotes and profile details for Мацутани Миоко. more

You May Also Like

“На всі боки простелялося морське дно, вкрите м'яким моріжком з ясно-зелених водоростей. Між ними тяглися стежки з золотого піску, а по узбіччях вигравали барвами квіти. Корали тягли вгору своє гілля, що скидалося на листя папороті. Темні камені були вкриті блискучими мушлями; одна з них, найбільша, виблискувала перламутром. Під однією скелею чорніла глибока печера – темна, мов небо глупої ночі. А в її надрах, наче зірочки, мерехтіли далекі вогники. Джейн з Майклом у захваті аж роззявили роти. Все це барвисте видовище ворушилося. Крізь нескінченні хвилі здавалося, ніби скелі гойдаються і вклоняються. Між ними, наче метелики над квітами, пурхали маленькі рибки. А гірлянди водоростей, що звисали з коралів, були вкриті тисячами вогників. Розділ 6. Пора припливу”

“Однак море так само виблискувало, сонячні зайчики танцювали на дні, вимальовуючи грайливі вісімки, а літній вітерець лагідно торкався її носа Невидиме дитятко. Чепуруля, котра вірила в катастрофи.”

“Справді, так приємно, коли не треба нічого казати, нічого пояснювати ні собі, ні іншим, а просто сидіти в човні, слухати, як плюскочуть хвилі над днищем, і дивитися вдалину, де море зливається з небокраєм Таємниця гатіфнатів. Невидиме дитятко та інші історії”

“Alston snorted. "Be realistic, Peri. You don't have the power to challenge us. Not unless you possessed all of the Fae stones." Peri pulled both hands from the pockets in her robes and held them out, fist clenched and palms upward, to the Fae arrayed before he. She slowly unclenched her fists, revealing the five Fae stones, two in her left hand, and three in her right. The Fae stones, which only appeared in times of greatest need, lay ominously in her outstretched hands. "How do you like me now bee-otch?" She grinned, wickedly.”