“Завтра ми вже будемо мертві Може багато з нас Може всі. Не забирайте нас із землі Не відривайте нас від матері Не збирайте на полі бою наші рештки Не намагайтеся наново скласти нас докупи І — благаємо вас — ніяких хрестів Пам’ятних знаків чи меморіальних плит. Нам це не треба Адже це не для нас — для себе Ви ставите нам величні пам’ятники. Не треба ніде карбувати наших імен. Просто пам’ятайте: На цьому полі У цій землі Лежать українські солдати І — все. [...] Ось в цих окопах Які сьогодні для нас тимчасове житло А завтра стануть нашими могилами Поховайте нас. Не потрібно прощальних промов В тиші яка настає після бою Це завше виглядає недоречно Це наче штурхати загиблого воїна І просити щоб той встав. Не треба панахид Ми й так знаємо де тепер буде наше місце Просто накрийте нас землею І — йдіть.”
Quote by Борис Гуменюк
Book:Блокпост
Work
Author
You May Also Like
Source: Dreaming in Night Vision: A Story in Vignettes
“The dawn broke, but the Sun did not rise that morning. It was a morning of ‘mourning’. (Page 24)”
Source: A Mother's Cry... A Mother's Celebration
Source: India: What Can It Teach Us
“[W]e’ve learned that grief can sometimes get loud, and when it does, we try not to speak over it.”
Source: Did You Ever Have a Family
Source: Ocean Sea
“What I am mourning is perhaps not worth saving, but I regret its loss nevertheless.”
Source: Travels with Charley: In Search of America
Source: The Witch of Painted Sorrows
Source: The Long Goodbye
Source: First love