Quote image editor Микола Терсімонов

“Коли я з тисячі один Додому повернусь живим, На мене не дивіться ви Отак спідлоба. Я боронив свій рідний дім, І не рахуючи годин, Під гуркіт мін без втоми мир Просив у Бога. Без остраху до бою йшов, І за країну був готов Життя без будь-яких умов Своє віддати. І згідно вищих установ Вбивав за волю знов і знов, А ті краплини, що тут кров, Там - сльози, мати... Життя наразі не в ціні: Найкращі гинули сини, Та кляте відчуття вини За це терзає. І на питання мовчазні, Чого я вижив, а він - ні, Чого не вмер там, на війні, Відповідаю: Я гинув тисячі разів. Я поруч з кожним був з бійців В останню путь піти хотів Страждав так само. Але не йшов. Заради них Заради їх останніх слів: "Помстися. Виживи". Я жив. Пробачте, мамо.” — Микола Терсімонов