“Він тепер переконаний, що знає, як жити на війні. Він помиляється. На могилі матері Джібле злиться: друзі, які за нею пильнували, доглядальниця, яку він з США оплатив, ніхто йому не зателефонував і не повідомив, що стан дуже старої жінки погіршується; він сам час до часу дзвонив сусідам матері, але ті теж нічого конкретного не казали. Джібле злиться: чому вони всі такі байдужі до його почуттів! Уявили собі місто, в якому тривають бої, чи згадали собі таке місто? Від старості помирає жінка. Її треба зараз спробувати підтримати і дати гідно піти, у місті нема навіть їжі, не те що ліків. Її треба буде поховати, а в місті стільки мертвих тіл щодня, що грифи і марабу ще двадцять років житимуть на центральних вулицях, наче ті голуби в Венеції. Саме цієї миті треба шукати можливість телефонувати її синові в США. Який приїде лише через десять років... Усе ж ясно, правда?”
Quote by Ганна Улюра
Book:Писати війну
Work
Писати війну
Browse quotes and source details for this work. more
Author
You May Also Like
“Five letters. A name. The word that starts the war. Poppy.”
Source: Crimson Rivers
Source: Crimson Rivers
Source: Crimson Rivers
Source: Victor's Blessing
Source: Paradise lost
“When he got home, he said: "The first thing you lose in war is the truth.”
Source: American Mother
Source: All quiet on the western front
Source: All quiet on the western front
Source: All quiet on the western front