Quotessence
Home / Quotes / Quote by Caroline Sophia Hamel

Quote by Caroline Sophia Hamel

“Meren shakes her head. “Does that matter?” She touches my chest. “You’re real, so don’t think about that. There’s more than just us. I know that there’s something for you beyond this boundless sky. One day”—her voice quiets, and she looks at me like a tender friend who wishes me the best—“you’ll be free as a bird. Free to soar your own skies. And I’ll be happy for you. I’ll wait for that day, and I’ll smile when I see that you found something worth living for … a self that you could proudly walk another day with. I’ll love you then.”

Quote by Caroline Sophia Hamel

Work

A Maroon Star & A Silver Thread

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Caroline Sophia Hamel

Browse famous quotes and profile details for Caroline Sophia Hamel. more

You May Also Like

“Ці двері співатимуть. Мовчазні пісні сирен для тих, хто шукає заховане за ними місце. Для тих, хто тужить за місцем, де ніколи не бував. Для тих, хто шукає, хай навіть сам не знає чого (чи де). Ті, хто шукає, знайдуть. Їхні двері чекатимуть на них. Але те, що трапиться далі, може різнитися. Іноді хтось знаходить двері, відчиняє, зазирає туди і знову зачиняє. Хтось, знайшовши двері, не чіпає їх, попри те що його охоплює цікавість. Люди думають, що їм потрібен дозвіл. Гадають, буцімто двері чекають на когось іншого, навіть якщо насправді ті чекали на них. Хтось знайде їх, відчинить і зайде, щоб подивитися, куди вони ведуть. Опинившись усередині, мандрівники блукають камʼяними залами, де є на що подивитися, до чого торкнутись і що почитати. Вони знаходять історії, запхані в потаємні кутки, та кладуть їх на стіл, наче ті завжди там лежали, чекаючи на появу свого читача. Кожен відвідувач знайде якусь річ чи місце, що поглине його уяву. Книжку, або розмову, або зручний стілець у добре спланованій альтанці. Хтось принесе їм якийсь напій. Вони більше не помічають, як плине час.”

“Ой ні, та все ж таки дякую. Я агносто-атеїст. — Чоловік на це запитально нахиляє голову, а Закарі пояснює: - Набожний, але не релігійний. Він не озвучує вголос свою думку, що його релігія — слухати з утіхою історії, опівнічні концерти, від захоплення якими аж у вухах звенить, та натискати на кнопку, щоб викликати на бій боса. Його релігія ховається в тиші свіжого снігу, у майстерно приготованому коктейлі, десь посеред сторінок книжки, не на самому початку, але й не в кінці.”

“Вона дізналася, що Сірі полюбляють усе, що нагадує їм про життя. Розлите пиво та пронизливий регіт студентських вечірок; бібліотеки під час сесій, тісні від тривоги, кави й відкритих бляшанок солодкої, як сироп, коли; кімнати в гуртожитку, наелектризовані від пліток, засапаних парочок, мініхолодильників, де напхом напхано харчів, що ось-ось зіпсуються, студентів, що крутяться ві сні, та сновидінь, сповнених сексу й жаху.”

“Тоді Деніелові не вдалося точно визначити почування, але за кілька місяців він прямував по шосе I-95, аж раптом фура виїхала на його смугу, розминувшись із ним на кілька міліметрів. Тіло накрило хвилею адреналіну, а рот наповнився гірким смаком потовченого аспірину — і він пригадав смак кулі Гайрама. Усе було точнісінько так, як щоразу доти і як лишатиметься завжди, аж поки котрась доза нарешті не спробує вбити його інтоксикацією печінки. Не можна безкінечно наближатися до смерті й торкатися лише кінчиками пальців. Урешті-решт вона схопить тебе за щиколотку та спробує затягнути на дно.”

“- Це не зовсім обряд. Це видобуток. Але в цьому й полягає проблема їхньої магії. Її неможливо практикувати на самоті. Дзеркальна магія — це суцільні образи та сприйняття. Брехня не є брехнею, поки в неї хтось не повірить. Байдуже, який ти чарівний, якщо немає кого зачаровувати. На цьому поверсі всі люди підживлюють те, що відбувається внизу. — Просто добряче розважаючись? - Намагаючись розважитися. Озирнися. Що ти бачиш? Люди в костюмах, роги, фальшиві коштовності, усі прикрашають себе тонкими шарами ілюзії. Виструнчуються, підбирають животи, говорять нещиро, сиплють лестощами. Вони здійснюють тисячу малесеньких шахрайств, брешучи одне одному, брешучи собі самим, напиваючись мало не до нестями, аби було легше. Це ніч домовленостей між провидцями й побаченим, ніч, коли люди добровільно укладають хибні угоди, сподіваючись бути обдуреними й самим обдурити когось заради задоволення почуватися сміливим, чи сексуальним, чи гарним, чи просто через бажання, і байдуже, наскільки ці бажання швидкоплинні.”