Quotessence
Home / Authors / Miljenko Jergović

Miljenko Jergović Quotes

Author

Filter quotes by topic

Famous Miljenko Jergović Quotes

“У нашій війні було неможливо перемогти. Мабуть, узагалі у жодній з воєн неможливо перемогти. Але про це не можна говорити у присутності міністрів, генералів та патріотів. Вони постійно переконують військо та народ у тому, що перемога вже не за горами. Вони переконані, що саме в цьому сенс війни.”

“Місто з кожним днем все більше вимирає, поволі щезаючи з лиця землі. Люди бачать, що сили вичерпалися, кінець близько, але тверезе враження незацікавленого спостерігача стверджує: агонія може тривати ще довго, дуже довго. У кишенях люди ще мають марки, ще є живі, яких можна послати на смерть, ще є ті, для кого війна — це комп’ютерна гра, у якій назавжди з екрана зникають тисячі і тисячі Божих створінь.”

“З першого дня, першої гранати і першого пострілу жертвам сниться велика воєнна перемога. Вона підтвердить, що їх депортували та вбивали недаремно і що спогади про мертвих, спалені та полишені міста мають якийсь глибший, метафізичний сенс.”

“На початку нашої війни і десять вбитих було занадто, а сьогодні серби можуть винищувати цілі міста, ще й частина західної світової спільноти буде їм аплодувати; і навіть більше: британський та французький міністри зовнішніх справ прислужують головному кату в його сатанинській місії.”

“Ніколи раніше, як зараз, не було ясно, що існують народи першого і другого сорту, що існують більш сильні та інфернальні раси, що одним дозволяють геноциди, доки інших звинувачують у порушенні прав полярних ведмедів.”

“Війни розпочинаються через прості й усім зрозумілі причини, їх завжди можна передбачити і завжди можна зупинити ще до їхнього початку. Проблема лише в тому, що жертви ніколи не можуть переконати кривдника відмовитися від його задуму.”

“Що в цей час відбувалось із мешканцями міст? Із тими, які традиційно гидують кров’ю? Бійню своїх співвітчизників вони сприймають з відразою та обуренням, приділяючи достатньо уваги філософським роздумам, історичним паралелям і різноманітним поясненням. Але, коли у ЗМІ з’являються світлини, на яких знавіснілим злочинцем, жорстоким убивцею, є хтось із їхнього народу, а жертва — з іншого, ось тоді наші громадяни (байдуже, чи йдеться про журналістів, політиків, інтелектуалів чи сантехніків) передусім заперечують очевидний факт, стверджуючи, що побачена ними світлина насправді вигадка, монтаж та ворожа пропаганда. А коли вже неможливо заперечувати здійснені жорстокі вбивства, тоді вони починають закидати, що злочин скоїли російські або англійські найманці, лише «аби нам нашкодити».”