Quotessence
Home / Quotes / Quote by Ганна Улюра

Quote by Ганна Улюра

“Одна з героїнь розказує про те, як вороже сприймають південці тих, хто повертався, як на всі коментарі щодо соціального і політичного життя колишні втікачі отримували риторичне питання: «Чи вам відомо, що ми тут виборювали собі свободу?»”

Quote by Ганна Улюра

Book:Писати війну
Create image

Work

Писати війну

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Ганна Улюра

Browse famous quotes and profile details for Ганна Улюра. more

You May Also Like

“У Могадишо дуже багато собак - зголоднілих, покинутих, небезпечних. Одна сука народжує просто на вулиці, Джібле допомагає песиці та її цуценяті. Дуже щемка сцена: зголодніла собака, яка родить посеред війни. Та і в принципі: голодні пси на руїнах - це один із найрозповсюдженіших спосіб уявити собі війну. Але не цю війну, ну от не саме цю війну. У Могадишо не може бути зграй собак. Це мусульманське місто, місто, де діє шаріат. Мати справу з псами - означає забруднитися, осквернити себе і свій дім. У місті були пси, яких покидали немусульмани, що втікали від війни. Цих псів дуже скоро відстріляли. Фарах не може цього не знати. Але він вводить сцени зі здичавілими собаками на руїнах і з сукою, що народжує під обстрілами. Ну, бо таким є світ зайди Джібле, значить, він має реалізуватися в Могадишо - «на вимогу».”

War
Book:Писати війну
Create image

“Він тепер переконаний, що знає, як жити на війні. Він помиляється. На могилі матері Джібле злиться: друзі, які за нею пильнували, доглядальниця, яку він з США оплатив, ніхто йому не зателефонував і не повідомив, що стан дуже старої жінки погіршується; він сам час до часу дзвонив сусідам матері, але ті теж нічого конкретного не казали. Джібле злиться: чому вони всі такі байдужі до його почуттів! Уявили собі місто, в якому тривають бої, чи згадали собі таке місто? Від старості помирає жінка. Її треба зараз спробувати підтримати і дати гідно піти, у місті нема навіть їжі, не те що ліків. Її треба буде поховати, а в місті стільки мертвих тіл щодня, що грифи і марабу ще двадцять років житимуть на центральних вулицях, наче ті голуби в Венеції. Саме цієї миті треба шукати можливість телефонувати її синові в США. Який приїде лише через десять років... Усе ж ясно, правда?”

War
Book:Писати війну
Create image

“They all knew this was coming. They all knew war would reach into the pools of kinship between countless people and gut the innards of it like emptying out a pumpkin. So many seeds torn away and crushed into nothing; seeds of friendship, seeds of romance, seeds of family. All of them planted and ruined in various stages, left with nothing but growing pains and, worse than that, the pain of absent growth altogether. War is cruel. It's cancerous. The end of the world is always tied to war, isn't it? Maybe this is why; because war is so much more than just war. It goes beyond bullets and blood and bodies. War comes in like a flood, like a disease, and it claims anyone who comes in contact with it. Even the living can't get free from it; they're as claimed as the dead are. Once war touches them, they're branded to their last breath. In this world, most people have been branded for a lot longer than they stepped on their first battlefield.”

WarHopeLossAngst
Book:Crimson Rivers
Create image

“Finally, Monty clears his throat and says, "Alright, well, I'm claiming Regulus. We'll take the back." Regulus looks oddly charmed by this. "Hey, be careful," Sirius and James announce at basically the same exact time, and Regulus rolls his eyes as Monty snorts. They're clearly thick as thieves, because Regulus' lips curl up when Monty knocks their shoulders together, and they slink off while whispering to each other, Monty chuckling quietly as they go. James and Sirius exchange an exasperated look.”

LoveWarHopeFamily
Book:Crimson Rivers
Create image