Quotessence
Home / Quotes / Quote by Wallace Stevens

Quote by Wallace Stevens

“The House Was Quiet and the World Was Calm The house was quiet and the world was calm. The reader became the book; and summer night Was like the conscious being of the book. The house was quiet and the world was calm. The words were spoken as if there was no book, Except that the reader leaned above the page, Wanted to lean, wanted much to be The scholar to whom his book is true, to whom The summer night is like a perfection of thought. The house was quiet because it had to be. The quiet was part of the meaning, part of the mind: The access of perfection to the page. And the world was calm. The truth in a calm world, In which there is no other meaning, itself Is calm, itself is summer and night, itself Is the reader leaning late and reading there.”

Quote by Wallace Stevens

Book:Transport to Summer
Create image

Work

Transport to Summer

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Wallace Stevens
Wallace Stevens

Wallace Stevens was an American poet known for his unique modernist style and philosophical reflections. His poetry often explores the connection between abstract concepts and everyday life, and is considered one of the most influential poets of the 20th century. more

You May Also Like

“We need to learn from one another. Of one thing I am certain: No single people, tradition, religion, governmental form, ethical program, moral code, or civilization has had sufficient wisdom and goodness to set the pattern and govern the world in the ways of peace, decency, and mutual respect. I do not believe God ever intended it to be that way. He wants us to reach out and learn from the wisdom he has given to humanity over broad sweeps of time and place and personality.”

PeopleGodWisdomGovernmentReligionHumanityEthicsTraditionMoralsLearnTogetherness
Book:10 Great Souls I Want to Meet in Heaven
Create image

“He thanked God that she had been born and sheltered to such innocence. But he knew life, its foulness as well as its fairness, its greatness in spite of the slime that infested it, and by God he was going to have his say on it to the world. Saints in heaven - how could they be anything but fair and pure? No praise to them. But saints in slime - ah, that was the everlasting wonder! That was what made life worth while. To see moral grandeur rising out of cesspools of iniquity; to rise himself and first glimpse beauty, faint and far, through mud- dripping eyes; to see out of weakness, and frailty, and viciousness, and all abysmal brutishness, arising strength, and truth, and high spiritual endowment-”

LifeMoralsSaints
Book:Martin Eden
Create image

“— Яка ж ця дійсна мораль? — Така, Олександро Михайлівно, яка не потребує ні заповідей, ні людських законів, ні тюрем, ні панів адвокатів; така, на підставі якої мати любить своїх дітей, мужчину тягне до женщини, і навпаки; на підставі якої ми живемо громадою, а не поодиноко, на підставі якої революціонер іде на смертну кару… Хиба є заповідь: «Мати хай любить свою дитину»?! Або: «Забороняється жити поодиноко»?! В таких заповідях немає ніякої потреби, бо це є вищі заповіді, яких нарушення далеко краще, ніж у людських, передбачив вищий закон природи. Там немає присудів «по снисхожденію». Винен і край! ... Уявіть: ви мати, ви маєте діти, частинки вашої істоти, що таємним, дивним способом продовжують ваше життя. Та не тільки ваше, а всього людства. Та це ж непохитний, абсолютний закон природи! Хай загинуть усі людські закони, всі правила, заповіді; хай щезне культура, слово, думка, а цей закон існуватиме, поки буде на світі хоч одна пара людей! І бійтесь нарушити цей закон, Олександро Михайлівно! Життя багато прощає, але цього не прощає ніколи. І ви мусите його виконати! Так, мусите, Олександро Михайлівно! Мусите відкинути дурні моралі і сказати собі: хочу бути матіррю, хочу передати в будуче переданий мені з минулого тисячеліттями святий вогонь. Чи «законний», чи «незаконний», свій, чи чужий, але в мене мусить бути чоловік, вільно вибраний мною, батько моїх дітей, стародавній, споконвічний приятель і товариш мій. От як вам треба говорити! І власне, вам, бо ви можете вибірати, бо ви гарні, розумні, незалежні. ... Що ж таке моральність? Моральність це рожева пудра на законах природи. Шапочка вважає неморальним боронити Кубешку. Але боронити закони сильних і пануючих — річ нормальна й моральна, бо вона санкціонована тисячолітньою верствою пудри — пануючою мораллю. Чоловіка своєї сестри, який служить у банку, де робляться ріжні шахрайські операції, який годується з цих операцій і, мабуть, сам бере в них участь, — вона й обнімає, й цілує. Сотням шахраїв, паразитів, грабіжників, але припудрених їхнім законом, вона подає руку. А одному через щось висловлює огиду та зневагу. Через те припудрені так гаряче й боронять пудру, яка помагає їм тримати дурнів у руках. Моральність — це стіна, яку вивели припудрені між основними законами життя й вищим його проявом — розумом. Увесь моральний поступ людськости є в тому, що люде по камінчику стараються знищити цю свою власну стіну. Але припудрені, з свого боку, дбайливо бережуть її, при чому їм ретельно допомагають дурні, яких вони доять. У моральному розумінні соціялізм є скасування стіни, приведення людини до вищої, природної одности, є поєднання законів природи з розумом. Але з яким трагікомічним старанням багато сучасних соціялістів підтримує цілість стіни припудрених! ... — А що таке «чесність», «нечесність»? Плід людської глупоти, лицемірства й поганого соціяльного ладу… ... Все дурниця: і мораль, і кохання, й життя, є тільки — сам біль. Та ще хиба смерть. Через кілька десятків літ і я, й Шапочка, й міліони чесних і нечесних, розумних і дурних, рабів і панів, усі будемо лежати в землі і гнити. Чи варто ж ради такої коротенької хвилини хвилюватися, соромитись, виправдуватись? Рятуйся, хто може! От єдиний справедливий закон! ... Як це погано, паршивенько, шаблонно: коли мужчину образить кохана жінка, він починає пити й виробляти бешкети; коли жінка ображена, вона зараз же спішить зрадити його з иншим мужчиною.”

LoveChildhoodMorals
Book:Notes of a Pug-Nosed Mephistopheles
Create image

“... As Weber suggests, once science is employed to justify and enact ideal values, especially through the actions of an elite few (the academy), particular values, in this case the idea of what is 'natural', are cast into an objectively valid and legitimate form, and thus appear as being beyond critique. And at this point Weber rightly warns that science, contrary to Durkheim's belief, is not both cognitive and moral in nature, for it rests upon a designation of authority, and may, especially if used beyond its own limits, give rise to new means of domination.”

ScienceReligionPoliticsEthicsMorals
Book:Max Weber and Postmodern Theory: Rationalisation Versus Re-enchantment
Create image