Quotessence
Home / Quotes / Quote by Астрід Ліндґрен

Quote by Астрід Ліндґрен

“...сонце почало спускатися до обрію, щоб зануритися в безмежний простір південних морів... Пеппі Довгапанчоха в південних морях. Пеппі сходить на берег”

Quote by Астрід Ліндґрен

Work

Pippi Longstocking

This beloved children's book follows the mischievous and imaginative adventures of Pippi Longstocking, a young girl with extraordinary strength and a wild sense of fun. She lives alone on an island with her horse and monkey, and her adventures often involve her neighbors and friends. Pippi's unique character and her unconventional approach to life have made her a beloved figure in children's literature. more

Author

Астрід Ліндґрен

Browse famous quotes and profile details for Астрід Ліндґрен. more

You May Also Like

“Запалените фенери, плуващи по реката, представляваха красива гледка. Ала нима е възможно това — да минат години и ужасният спомен за мигновената гибел на толкова много хора, стотици хиляди човешки същества да се превърне в нещо красиво? Гласът на Рицуко прошепна: — Приятно е човек да гледа как запалените фенери плуват към морето. Но знаеш ли, казват, че като почне приливът през нощта, течението връща обратно в реката купища угаснали, полуразпаднали се фенери. Посред нощ, в безлюдната тишина останките на фенерите плуват обратно от морето към реката… Когато чух за това, си помислих: душите на отнесените в морето мъртъвци не могат да намерят покой! И приливът връща спомена за тях обратно при хората…”

“На всі боки простелялося морське дно, вкрите м'яким моріжком з ясно-зелених водоростей. Між ними тяглися стежки з золотого піску, а по узбіччях вигравали барвами квіти. Корали тягли вгору своє гілля, що скидалося на листя папороті. Темні камені були вкриті блискучими мушлями; одна з них, найбільша, виблискувала перламутром. Під однією скелею чорніла глибока печера – темна, мов небо глупої ночі. А в її надрах, наче зірочки, мерехтіли далекі вогники. Джейн з Майклом у захваті аж роззявили роти. Все це барвисте видовище ворушилося. Крізь нескінченні хвилі здавалося, ніби скелі гойдаються і вклоняються. Між ними, наче метелики над квітами, пурхали маленькі рибки. А гірлянди водоростей, що звисали з коралів, були вкриті тисячами вогників. Розділ 6. Пора припливу”

“Однак море так само виблискувало, сонячні зайчики танцювали на дні, вимальовуючи грайливі вісімки, а літній вітерець лагідно торкався її носа Невидиме дитятко. Чепуруля, котра вірила в катастрофи.”

“Справді, так приємно, коли не треба нічого казати, нічого пояснювати ні собі, ні іншим, а просто сидіти в човні, слухати, як плюскочуть хвилі над днищем, і дивитися вдалину, де море зливається з небокраєм Таємниця гатіфнатів. Невидиме дитятко та інші історії”