“Ми зробили ставку на команду, що програвала. Нам ніби було й не звикати, бо Болгарія завжди програвала, але людина ніколи не звикає. А голландці грали чудово. «Так нечесно, хороші ж завжди перемагають», — гримаю я своїм маленьким кулаком по столі. Намагаюся сердитися більше, ніж батько. Батько повертається до мене і каже: «Бачиш, старий (так він мене називав), життя — це дещо більше, ніж просто поразка».”
Book:Time Shelter