Quotessence
Home / Quotes / Quote by Ганна Улюра

Quote by Ганна Улюра

“За розмиванням «культурних кордонів» у межах кожної окремої біографії в «Срді» стоїть колосальної вразливості думка: коли зникає відчуття індивідуальної відповідальності, то на його місці зароджується хибна певність про колективне прощення. Так, наче в пекло - за індивідуальним запрошенням, а от у рай - загальним списком уже. А до пекла тут ніхто, звісно, потрапляти не планує.”

Quote by Ганна Улюра

Work

Писати війну

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Ганна Улюра

Browse famous quotes and profile details for Ганна Улюра. more

You May Also Like

“Обʼєктивність - це лише готовність читача розділити авторський погляд на події. Обʼєктивність - це збіг перспектив. Є досвід, є його інтерпретація, яка стає згодом частиною досвіду, і є контекст, який впливає на інтерпретатора.”

“Коли Зейнова Нура опиняється у відносно спокійному місті, бо її рідне ледь не з лиця землі стерли, то фіксує в собі дивне бажання: вона хоче зупиняти незнайомців на вулиці і розповідати їм, що її будинку більше нема, що її дім зруйнований, а вони тут продовжують кудись йти і щось робити, наче нічого не сталося...”

“Страх яка символічна сцена. У письмі війни (на відміну від романів про війну) майже ніколи жертвенна памʼять не реалізується в ідеї мучеництва. Себто, герой - переможений чи переможець - загинув за свою країну і це завжди смерть заради чогось, а не смерть, що її хтось спричинив, герой віддав життя і приніс народові найцінніший дар. Ні, цього в письмі війни нема. Мучеництво не може реалізуватися в ситуації, коли зло спричиняють людині, яка не має вибору, прийняти його чи ні, жертва радикально асиметричного насилля не презентується як героїчна (принаймні не зараз, не в прозі сучасних воєн).”

“В укриттях, коли ховалися від килимових бомбардувань, обовʼязково хтось розказував жарти, а хтось із них реготав. Сміялися саркастично, дотепи ті були чорні й абсурдні, але гумор і насилля завжди були поруч, ішли пліч-о-пліч. Мааруф підмічає: сміх давав відчуття внутрішньої свободи, він був захистом від війни; сміх давав силу: «Розказувати анекдоти тоді, коли тебе намагаються убити - то була наша вища форма спротиву»; сміх надавав контроль над собою й іншим, з усіх видів сміху найбільше в часи війни цінується насмішка: «Ну ок, я помру за хвилину, але зараз я збираюся обстібати того, хто мене вбиває». І наразі Мааруф дякує своєму підсвідомому за це: «Саме це надає мені безпечне укриття, коли я пишу про війну, замість того, щоби плакати чи жахатися, я, виявляється, умію сміятися - ви не уявляєте, як це боляче».”

“Вони стверджують, що після геноцидних війн, війн, що супроводжуються страшними злочинами та ідеологічними викривленнями реальності, особливою цінністю для спільнот - політичною цінністю, в сенсі публічною, обговорюваною і розділеною, може бути право не бути зціленими. Дослідники травми час до часу запитують і не можуть знайти повної відповіді, чому нам так складно захоплюватися людьми, які пережили тортури і не чинили спротиву, хто підкорився страху і вижив завдяки страху.”

“Скільки разів під час війни ви чули, а то і говорили вголос чи про себе фразу «добре, що мама / тато / бабуся / дідусь до такого не дожили»? Розумієте точно зміст такого жорсткого висловлювання, правда ж? Їм не доведеться зберігати памʼять про вас у разі вашої смерті. Це такий вимір любові-піклування, доступний тільки в досвідах війни.”

“Той, хто фіксує несправедливість, не стає автоматично елементом відновлення справедливості. Засвідчити - не значить відплатити за зло, але значить отримати прощення. Ми ніколи не прочитаємо і не напишемо всієї правди про війну - це досвід за межею терпіння, який повною мірою пережили ті, хто в війні не вижив.”

“Гаміні каже, що люди, які не жили всередині війни, уявляють собі її, наче в кіно побачили, і то було кіно не про комбатантів, а про якихось військових журналістів з Америки. Герой сідає в літак, кидає прощальний погляд довгим планом на країну, якийсь умовний Вʼєтнам розчиняється в хмарах, герой летить додому, де напише книжку про війну, що для нього закінчилася.”