Quotessence
Home / Quotes / Quote by Леся Українка

Quote by Леся Українка

“Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, – В'ється стежечка злотиста. Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає. Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом проплисти!.. Тиша морська”

Quote by Леся Українка

Work

Плине білий човник

Browse quotes and source details for this work. more

Author

Леся Українка

Browse famous quotes and profile details for Леся Українка. more

You May Also Like

“На морі ...Що біліє отам на роздоллі? Чи хмариночка легкая, біла Геть по небі гуляє по волі? Чи на човні то білі вітрила? В морі хвиля за хвилею рине, Море наче здіймається вгору, А склепіння небеснеє синє Край свій ясний купає у морю. Світло там простяглося від сходу, – Очі вабить стяга та іскриста; Корабель наш розрізує воду – І дорога блакитно-перлиста Зостається широка за нами, Геть далеко розкочує хвилі, Що сердито трясуть гребенями, Наче гривами коні ті білі...”

“Запалените фенери, плуващи по реката, представляваха красива гледка. Ала нима е възможно това — да минат години и ужасният спомен за мигновената гибел на толкова много хора, стотици хиляди човешки същества да се превърне в нещо красиво? Гласът на Рицуко прошепна: — Приятно е човек да гледа как запалените фенери плуват към морето. Но знаеш ли, казват, че като почне приливът през нощта, течението връща обратно в реката купища угаснали, полуразпаднали се фенери. Посред нощ, в безлюдната тишина останките на фенерите плуват обратно от морето към реката… Когато чух за това, си помислих: душите на отнесените в морето мъртъвци не могат да намерят покой! И приливът връща спомена за тях обратно при хората…”

“На всі боки простелялося морське дно, вкрите м'яким моріжком з ясно-зелених водоростей. Між ними тяглися стежки з золотого піску, а по узбіччях вигравали барвами квіти. Корали тягли вгору своє гілля, що скидалося на листя папороті. Темні камені були вкриті блискучими мушлями; одна з них, найбільша, виблискувала перламутром. Під однією скелею чорніла глибока печера – темна, мов небо глупої ночі. А в її надрах, наче зірочки, мерехтіли далекі вогники. Джейн з Майклом у захваті аж роззявили роти. Все це барвисте видовище ворушилося. Крізь нескінченні хвилі здавалося, ніби скелі гойдаються і вклоняються. Між ними, наче метелики над квітами, пурхали маленькі рибки. А гірлянди водоростей, що звисали з коралів, були вкриті тисячами вогників. Розділ 6. Пора припливу”

“Однак море так само виблискувало, сонячні зайчики танцювали на дні, вимальовуючи грайливі вісімки, а літній вітерець лагідно торкався її носа Невидиме дитятко. Чепуруля, котра вірила в катастрофи.”

“Справді, так приємно, коли не треба нічого казати, нічого пояснювати ні собі, ні іншим, а просто сидіти в човні, слухати, як плюскочуть хвилі над днищем, і дивитися вдалину, де море зливається з небокраєм Таємниця гатіфнатів. Невидиме дитятко та інші історії”