Quotessence
Home / Books / The Melancholy of Resistance

The Melancholy of Resistance

Book by László Krasznahorkai · 9 quotes · Fate, Individuality, Uncertainty

Filter quotes by topic

AllFateIndividualityUncertaintyVitaAnxietyChangeChaosChildrenCircle Of LifeCountryDeathDecadenceDecayDecompositionDoomDoubtEntropyExistential DreadFrustrationFury

The Melancholy of Resistance Quotes

“Естер без перебільшення зіткнувся в ній зі «слабоумством», поглибленим до меж хворобливої жаги перемоги, і «дешевим розрахунком», втіленим у якесь неотесане хуторянство, такою глибоко пекельною сумішшю грубості, нечулості, шкідницької ненависті й буйного хамства, проти якого він десятиліттями виявлявся безсилим.”

ValuesIndividualityDecadenceRudenessVirtues
Book:The Melancholy of Resistance
Create image

“...all normal expectations went by the board and one’s daily habits were disrupted by a sense of ever-spreading all-consuming chaos which rendered the future unpredictable, the past unrecallable and ordinary life so haphazard that people simply assumed that whatever could be imagined might come to pass, that if there were only one door in a building it would no longer open, that wheat would grow head downwards into the earth not out of it, and that, since once could only note the symptoms of disintegration, the reasons for it remaining unfathomable and inconceivable, there was nothing anyone could do except to get a tenacious grip on anything that was still tangible…”

FateChaosUncertaintyDoomEntropyExistential DreadLoss Of Control
Book:The Melancholy of Resistance
Create image

“The unchained workers of decay were waiting in a dormant state for the necessary conditions to be established, as soon enough they would be, when they might recommence their interrupted struggle, that predetermined, merciless assault in the course of which they would dismantle whatever had been alive once and once only, reducing it into tiny insignificant pieces under the eternally silent cover of death.”

DeathFateDecayCircle Of LifeDecomposition
Book:The Melancholy of Resistance
Create image

“«Та який він почтальйон! — заперечив тому менший. - Дурак він, папа казав. — Потім знову повернувся до прибульця і підозріливо обміряв його. - А ти... справжній дурак?» «Е, ні! - похитав головою Валушка і підвівся. - Ніякий я не дурак, можеш сам переконатися, якщо глянеш». «Жалко, — скопилив губу малий. — Я хотів би бути дураком і добряче вилаятися королю, що його країна — відстій».”

ChildrenCountrySatireKingJester
Book:The Melancholy of Resistance
Create image

“Зі самого початку, коли він, підвівши погляд з музикознавчих нотаток, усвідомив свій статус одруженого, ретельніше роздивившись свою партнерку, для нього стало нерозв'язним завданням оминати у звертанні приголомшливе «фейське» імʼя своєї тлустої жони («Вона виглядає, — роздумував він в ту пору, — як мішок картоплі, не називати ж її Тюндею!»), згодом, однак, називання вже не створювало таких труднощів, хоч різноманітні альтернативні імена він ніколи не вимовляв уголос. Насправді набагато приголомшливішим за «убивчу зовнішність» його половинки, яка ідеально гармоніювала з якістю неописанного хору, котрим вона орудувала, виявилося усвідомлення внутрішньої організації цього адамового ребра, бо на превелике подивування він одружився зі справдешнім солдатом, якому відомий лише один ритм — маршовий, і єдина мелодія — тривоги.”

WomenRelationshipsMarriageIndividuality
Book:The Melancholy of Resistance
Create image

“Nel fisico era cresciuto, dimagrito, le tempie ormai cominciavano a ingrigirsi, ma per il bambino di allora, o per l’uomo di oggi, tutte le cose che servono su questa terra non significavano nulla, così come non aveva ancora imparato a conciliare il corso immutabile dell’universo di cui lui stesso era parte (una parte molto effimera) con la nozione filosofica del tempo che passa: in pratica non sapeva bene cosa fosse il futuro. Assisteva agli eventi umani che scorrevano lenti intorno a lui senza mostrare passioni o coinvolgimento personale, le sue effettive difficoltà intellettive erano sempre venate da una malinconica tristezza, perché nonostante gli sforzi, non riusciva a capire, e di conseguenza a vivere, come i cari amici che conosceva: il suo cervello, preda di un meravigliato stupore, era scollegato dalle normali faccende terrene (con terribile vergogna della madre, e massimo divertimento della gente locale), sembrava vivere nell’invulnerabilità di un istante eterno, come in una bolla di sapone che non sarebbe mai scoppiata.”

VitaSpiritualità
Book:The Melancholy of Resistance
Create image